МОДЕЛІ МІЖДЕРЖАВНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У СФЕРІ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ З УКРАЇНИ: ДОСВІД НІМЕЧЧИНИ І ШВЕЙЦАРІЇ

Анотація

Актуальність. У статті представлено порівняльне дослідження моделей міждержавного співробітництва у сфері шкільної освіти дітей, переміщених з України внаслідок повномасштабної збройної агресії проти України, на основі досвіду Німеччини та Швейцарії. Актуальність дослідження зумовлена продовженням тимчасового захисту в ЄС до 4 березня 2028 року, що переводить це питання з площини реагування на надзвичайну ситуацію у площину довгострокового політичного планування та актуалізує питання стійкості наявних форм співробітництва.

Мета. Метою є розроблення та апробація типології моделей міждержавного співробітництва у сфері шкільної освіти дітей з України та на цій основі визначення структурних особливостей співробітництва Німеччини і Швейцарії з Україною.

Методи. Провідним методом є порівняльний аналіз, що передбачає опис, зіставлення, пояснення та узагальнення; основною процедурою – контент-аналіз документів 34 джерел (2001–2026 рр.) чотирма мовами: актів ЄС, двосторонніх українсько-німецьких документів, нормативно-правових актів України та Швейцарії, а також статистичних даних. Запропоновано двовимірну типологію, що поєднує орієнтацію підтримки (приймаюча система – система походження) зі ступенем інституціоналізації, операціоналізованим за п’ятьма критеріями, виведеними з концепції легалізації. Виокремлено чотири моделі – інтеграційно-договірну, інтеграційно-проєктну, підтримувально-проєктну та підтримувально-договірну; чотирнадцять форм співробітництва закодовано за єдиною шкалою.

Результати. Встановлено асиметрію в архітектурі співробітництва: сегмент підтримувально-договірної моделі заповнений майже виключно односторонніми українськими актами (порядок визнання результатів навчання, здобутих за кордоном; порядок верифікації освітніх центрів за кордоном), тоді як держави-партнери представлені в ньому лише через проєктно-грантові інструменти. Німецький профіль зосереджений у квадрантах, орієнтованих на інтеграцію, з високим ступенем інституціоналізації, тоді як швейцарський – у сегменті підтримувально-проєктної моделі.

Висновки. Виявлену асиметрію інтерпретовано як залежність від попередньої траєкторії розвитку, а також висунуто гіпотезу про асинхронне припинення підтримки після завершення дії тимчасового захисту. Усунення цієї асиметрії потребує поширення договірної форми на підтримувальну орієнтацію та врегулювання питання визнання кваліфікацій українських педагогічних працівників. Отримані результати мають значення для органів управління освітою та дослідників, які оцінюють стійкість міждержавного співробітництва у сфері освіти переміщених дітей.