ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЯК ДРАЙВЕР ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ

Анотація

Актуальність. Перехід до економіки знань, зумовлений цифровізацією, прискореною циркуляцією знань і зростанням ролі людського капіталу, змінює функції університетів: від «освітньо-наукових» установ до активних агентів інноваційної екосистеми. У межах моделі Triple Helix університет виступає актором взаємодії «університет–індустрія–уряд», що забезпечує трансфер знань у виробництво, комерціалізацію результатів досліджень і розвиток підприємницьких компетентностей. Додаткового виміру проблемі надає інтеграція принципів сталого розвитку та орієнтація інновацій на соціально-екологічний ефект.

Мета: теоретично обґрунтувати сутність підприємницького університету та систематизувати механізми його впливу на конкурентоспроможність економіки знань у контексті інноваційної трансформації та сталого розвитку.

Методи: теоретичне узагальнення та абстрагування – для формування поняттєво-категоріального апарату; аналіз і синтез – для виокремлення ключових елементів підприємницької трансформації; порівняння – для зіставлення зарубіжних і вітчизняних підходів; системний і структурно-функціональний аналіз – для дослідження університету як інституції інноваційної екосистеми; інституційний аналіз – для оцінювання нормативно-правових передумов та бар’єрів; моделювання та логіко-аналітичний методи – для формалізації каналів упливу та формування висновків.

Результати. Обґрунтовано, що підприємницький університет є цілісною організаційною моделлю, що поєднує управлінську автономію, диверсифікацію фінансування, інноваційну інфраструктуру та підприємницьку культуру. Запропоновано розглядати його внесок у конкурентоспроможність економіки знань через чотири взаємопов’язані канали: формування людського капіталу та підприємницьких компетентностей; комерціалізація НДДКР і капіталізація знань; інноваційно-активна модель управління та інституційна стійкість; екосистемна взаємодія в логіці Triple Helix із включенням критеріїв сталих інновацій. Показано, що в Україні наявні базові нормативні передумови, однак практичну імплементацію стримують інституційна фрагментарність, слабка кооперація науки, бізнесу та обмежена фінансова автономія.

Висновки: підприємницький університет доцільно трактувати як системний чинник модернізації економіки знань і реалізації цілей сталого розвитку за умови синергії організаційної трансформації, інструментів комерціалізації та екосистемних партнерств; оцінювання результативності має враховувати не лише економічні, а й соціально-екологічні ефекти.