Перейти в головне навігаційне меню Перейти до головного Перейти на нижній колонтитул вебсайту

ТРАВМОФОКУСНИЙ ПІДХІД ДО ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

Актуальність. Сучасний освітній простір функціонує в умовах «травматичної епідемії», спричиненої війною, міграційними кризами та глобальною соціальною турбулентністю. Традиційні педагогічні методи втрачають ефективність через масове психологічне ураження суб’єктів навчання, що вимагає трансформації ролі педагога з ретранслятора знань у «ресурсного лідера». Потреба у фахівцях, здатних супроводжувати здобувачів через досвід кризи, зумовлює необхідність наукового обґрунтування травмофокусного підходу як нової філософії вищої освіти.

Мета: теоретично обґрунтувати та розкрити сутність травмофокусного підходу у підготовці педагогів, розробити трирівневу модель його реалізації та описати методичні засади її впровадження в освітній процес вищої школи.

Методи: аналіз наукових джерел у галузі нейропсихології травми та гуманістичної педагогіки; рефлексивний аналіз авторського досвіду управління Українським вільним університетом; метод моделювання – для розробки структури підготовки фахівців; теоретичний синтез – для формування методики «цехового навчання» та трансгенераційної наступності.

Результати: розкрито зміст травмофокусного підходу, що базується на пріоритеті психологічної безпеки та концепції «векторної компетентності»; визначено засадничі принципи підготовки: «Любові та Рамки», горизонтальної комунікації («Я – окей, Ти – окей»), превенції ретравматизації та фундаментальності; обґрунтовано трирівневу модель реалізації підходу: фундамент (аксіологія та етика), процес (модель «Любов і Рамка») та екзистенція (формування самозарадності й життєствердності); описано методику впровадження, що включає етапи декомпресії, делегування відповідальності, побудови трансгенераційного мосту та екзистенційної рефлексії; доведено, що використання штучного інтелекту є допоміжним інструментом, який не може замінити ефект «контейнування» та живий людський стосунок.

Висновки: травмофокусний підхід дозволяє готувати фахівців, здатних трансформувати травматичний досвід у посттравматичне зростання; запропонована модель забезпечує підготовку конкурентоспроможного педагога, який поєднує технологічну грамотність із глибокою емпатією та етичною відповідальністю; реалізація цієї методики в Україні створює передумови для формування нових світових стандартів гуманістичної та життєстійкої педагогіки.

Ключові слова

травмофокусний підхід, педагог, ресурсний лідер, посттравматичне зростання, модель, самозарадність.

pdf (англійська)

Біографія автора

Лариса Дідковська

кандидат психологічних наук, професор, ректор Українського вільного університету (Німеччина), https://orcid.org/ 0000-0003-4462-1135, е-mail: didkovska@gmail.com


Посилання

  1. Bion, W. R. (1962). Learning from experience. Heinemann. https://archive.org/details/learningfromexpe0000bion
  2. Bowlby, J. (1988). A secure base: Parent-child attachment and healthy human development. Basic Books. https://www.increaseproject.eu/images/DOWNLOADS/IO2/HU/CURR_M4-A13_Bowlby_(EN-only)_20170920_HU_final.pdf
  3. Brunzell, T., Stokes, H., & Waters, L. (2016). Trauma-informed positive education: Using positive psychology to strengthen vulnerable students. Contemporary School Psychology, 20(1), 63–83. https://doi.org/10.1007/s40688-015-0070-x
  4. Carello, J., & Butler, L. D. (2015). Practicing what we teach: Trauma-informed educational practice. Journal of Teaching in Social Work, 35(3), 262–278. https://doi.org/10.1080/08841233.2015.1030059
  5. Crosby, S. D. (2015). An ecological perspective on emerging trauma-informed teaching practices. Children & Schools, 37(4), 223–230. https://doi.org/10.1093/cs/cdv027
  6. Doidge, N. (2007). The brain that changes itself. Viking. https://yurttutan.info/wp-content/uploads/2017/12/Doidge-Brain-Changes-Itself.pdf
  7. Noddings, N. (2013). Caring: A relational approach to ethics and moral education. University of California Press. https://www.jstor.org/stable/10.1525/j.ctt7zw1nb?turn_away=true
  8. Overstreet, S., & Chafouleas, S. M. (2016). Trauma-informed schools: Introduction to the special issue. School Mental Health, 8(1), 1–6. https://doi.org/10.1007/s12310-016-9184-1
  9. Priestley, M., Biesta, G., & Robinson, S. (2015). Teacher agency: An ecological approach. Bloomsbury Academic. https://dokumen.pub/teacher-agency-an-ecological-approach-9781472534668-9781474219426-9781472525871.html
  10. Romanova, G. (2025a). Analysis of the educational design of pedagogical studies at the Ukrainian Free University. Professional Pedagogy, 1(30), 3–24. https://profped.uipa.edu.ua/index.php/journal
  11. Romanova, G. (2025b). Agency of teachers in the system of career counseling and psycho-pedagogical support. Innovative Pedagogy, 4(25), 384–388. http://www.innovativepedagogy.od.ua/
  12. Stephens, D. W. (2020). Trauma-informed pedagogy for the religious and theological higher education classroom. Religions, 11(9), 449. https://doi.org/10.3390/rel11090449
  13. Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (2004). Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry, 15(1), 1–18. https://doi.org/10.1207/s15327965pli1501_01
  14. Ukrainian Free University. (2023). Official website of the Ukrainian Free University in Munich. https://ufu-muenchen.de/
  15. Yalom, I. D. (1980). Existential psychotherapy. Basic Books. https://archive.org/details/existentialpsych00yalo
  16. Zins, J. E., Weissberg, R. P., Wang, M. C., & Walberg, H. J. (2004). Building academic success on social and emotional learning. Teachers College Press. https://www.researchgate.net/profile/John-Pellitteri/publication/247498855_Building_Academic_Success_on_Social_and_Emotional_Learning_What_Does_the_Research_Say_edited_by_Joseph_E_Zins_et_al/links/64f643a34c70687b8ed101cb/Building-Academic-Success-on-Social-and-Emotional-Learning-What-Does-the-Research-Say-edited-by-Joseph-E-Zins-et-al.pdf