СПІВРОБІТНИЦТВО В СФЕРІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В ЄВРОПІ: ПОЛІТИКА, ІНСТРУМЕНТИ ІНТЕГРАЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХИ

Анотація

У статті зроблено спробу аналізу проблем інтеграції у сфері професійної освіти і нав- чання в країнах Європейського Союзу на тлі соціальних, економічних і педагогічних трансформацій другої половини ХХ – початку ХХІ ст. На основі порівняльного аналізу авторських періодизацій розвитку політики ЄС: Х. Ертля (H. Ertl) (у галузі освіти та про- фесійної підготовки), Р. Дейля (R. Dale) (у галузі освіти), Є. Бражник (у галузі педагогіч- ної освіти), О. Локшиної (у галузі шкільної освіти) та ін., а також опрацювання офіцій- них документів ЄС, що визначають стратегію розвитку освіти, представлено авторську періодизацію розвитку політики ЄС у галузі професійної освіти і навчання, а саме: почат- ковий період (1951–1963 рр.), період становлення і розширення (1963–1992 рр.), період інтенсифікації (1992–2000 рр.), період інституціональної інтеграції на основі синтезу зовнішнього і внутрішнього компонентів (від 2000 р. й досі). Розглядаються особливості перебігу Копенгагенського процесу, зокрема наголошується на положеннях Брюгського Комюніке Міністрів освіти європейських країн-соціальних партнерів і Європейської Ко- місії (грудень, 2010 р.) щодо перегляду стратегічних підходів і пріоритетів з метою по- силення європейського співробітництва в професійній освіті й навчанні. Окреслюється ідеальний образ європейської професійної освіти і навчання до 2020 р. за параметрами, які відображають: якісну базову професійну освіту; гнучку професійну освіту, базовану на навчальних досягненнях; сформований загальноєвропейський освітній простір; під- вищення можливостей міжнародної мобільності; легкооцінювану та якісну інформацію, управління й консультування упродовж життя тощо.