ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ПІДГОТОВКИ УЧИТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ (НА ПРИКЛАДІ НІМЕЧЧИНИ, ФРАНЦІЇ ТА ІТАЛІЇ)

Анотація

Актуальність: інтеграційні процеси у відносинах країн Європи та України з питань організації освіти та суспільного життя актуалізують необхідність аналізу європейського досвіду з підготовки майбутніх учителів, однак процес реформування системи освіти наразі має безліч проблем у підготовці висококваліфікованих фахівців у галузі освіти.

Мета: визначення специфіки професійно-педагогічної освіти у провідних країнах Європейської Співдружності.

Методи: аналіз – для визначення стану професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів у Німеччині, Франції та Італії; узагальнення – для формулювання висновків щодо стану підготовки майбутніх учителів.

Результати: встановлено, що в німецькій педагогічній освіті кінцевою метою впровадження форм навчання на основі запитів є підвищення професіоналізації майбутніх учителів, що можна описати двома міжнародно відомими концепціями – це: «вчитель як рефлексивний практик» і «вчитель як дослідник»; визначено, що у Франції на всій території країни існують єдині стандарти педагогічної освіти, інтеграція теоретичної, практичної та дослідницької складових професійної підготовки; складання конкурсного іспиту на заміщення вакантної посади у навчальних закладах різних типів у зв’язку з належністю педагогічних кадрів до категорії держслужбовців, компетентнісний підхід до очікуваних результатів навчання; розкрито, що італійська система педагогічної освіти базується на «послідовній моделі» для вчителів середніх шкіл, де вимагається сильна дисциплінарна компетентність, за якою йде одно- або дворічна програма навчання.

Висновки: Німеччина оголосила про значні інвестиції в цифровізацію освіти. Країна готується до фундаментальних змін у навичках своєї робочої сили, впроваджуючи цифрові ініціативи та переорієнтовуючи систему навчання дорослих. Педагогічний колектив старіє, і Німеччина стикається з проблемою заміни великої кількості вчителів.

У Франції продовжується робота над покращенням освітніх результатів і зменшенням нерівності з підтримкою викладацького складу та збільшенням заходів фінансування. Органи влади стикаються з проблемою поєднання швидких темпів реформ з необхідністю консультацій із зацікавленими сторонами для забезпечення оптимального впливу.

Частка вчителів Італії, задоволених своєю роботою, є однією з найвищих у ЄС, але лише невелика частка вважає, що їхня професія цінується. Рівень вищої освіти є низьким, а перехід від освіти до роботи залишається складним навіть для висококваліфікованих людей.