ПРОБЛЕМА ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ

Анотація

У статті досліджуються аспекти пізнавальної діяльності, активності в історичній ретроспективі. Пізнання і його вивчення не є незмінним, раз і назавжди даним, а являє собою щось, що розвивається за визначеними законами. Воно має довгу історію, джерела якої ведуть у найдревнішу філософію. На кожному етапі свого розвитку знання – це підсумок історії пізнання, сутність всіх форм людської діяльності. Наукове пізнання має свою історично змінювану морфологію. Аналіз історичного шляху цієї науки дає можливість стверджувати, що її витоки беруть свій початок від стародавніх філософських шкіл, філософів Стародавньої Індії, Китаю, Єгипту, країн Месопотамії. Феномен пізнавальної активності особистості є складним і багатоаспектним. Учені стверджують, що пізнавальна діяльність являє собою складний процес переходу від незнання до знання, від невміння до вміння, від випадкових спостережень до систематизованого пізнання матеріального світу, до оволодіння науковими істинами. При цьому людина, опановуючи нові знання, впливає на світ, який, у свою чергу, змінює людське життя. У статті проведений аналіз впливу історичних умов на розвиток наукової думки про пізнання, пізнавальну активність. Результативність вивчення навчально-пізнавальної активності студентів залежить від того, наскільки ґрунтовно досліджено пізнавальний процес, як використовуються його закономірності й особливості. Автором акцентовано, що врахування можливостей теорії пізнання, невичерпні джерела якої започатковуються ще в епоху античності, наповнюються новим змістом та підносяться на новий рівень кожним поколінням, що дає змогу  спрогнозувати напрям дослідження проблеми і висунути гіпотетичні передбачення її вирішення.